"Хто з дописувачів Vkursi.com бажає допомогти купити комп'ютер для дітей-сиріт Оршівського дитбудинку?" або "Чи потрібна комусь благодійність?"
Буковинська молодь продовжує збирати гроші на комп'ютер для ді
тей-сиріт, ви також можете принести декілька гривень і передати свої вітання, побажання цим дітям (хто бажає, може пізніше разом з нами поїхати у Оршівський дит.будинок — відвезти комп'ютер!) — 18 жовтня о 18 годині до Соборної площі біля пам'ятника!
До речі, якщо в когось є зайві комплектуючі для комп'ютера у нормальному, пристойному стані (клавіатура, колонки, мишка, джойстики) — будемо раді прийняти!)
Нещодавно, молодий буковинський фотограф Devor One влаштував безкоштовну фотосесію для дітей-сиріт Оршівського дитбудинку «Ромашка». Відзнявши незабутні кадри, хлопець помітив, що діти загалом забезпечені їжею та одягом, та у них немає жодного комп'ютера, тому вирішив допомогти малятам — організував серед друзів, знайомих та усіх бажаючих збір коштів на купівлю ПК. Запрошував приєднатись до благородної справи і через соціальну мережу «Вконтакті», в оголошенні він написав:" Такої звичної речі, як інтернет, вони не знають." Я помітила, що цей хлопець справді захотів допомогти. На жаль, щира безкорисливість і благородність — доволі рідкісне для сучасного суспільства явище, тому заслуговує на подвійну увагу. Соромно, та на зустріч о 12 годині 6 жовтня, під час якої і планували зібрати гроші – я не прийшла (робота), як пізніше виявилось, як більшість заявлених «благодійників». З 2366 людей прийшла лише одна особа! Звісно, на комп’ютер не зібрали, а ще продемонстрували реальну байдужість. Попередньо, я домовилась з Devor One про статтю для газети «Репортер.cv.ua», думала вона буде про благодійність серед молоді, вийшло ж швидше навпаки…
- Багато хто каже, що хотів би допомогти дітям-сиротам,
але мало хто робить реальні вчинки… Чи важко було тобі зважитися на такий рішучий і благородний крок, чому?
— Зважитись було зовсім легко. Власне це була не зовсім моя ідея, не буду лукавити. Був конкурс на безкоштовну фотосесію для усіх бажаючих, тоді мені запропонували, що краще пофотографувати дійтей-сиріт, замість дівчат і хлопців, які хочуть покрасуватись собою. Я вирішив так і зробити. Нічого надзвичайно важкого не бачу, навпаки, мені цей задум здався цікавішим.
-Чому для допомоги обрав Оршівський дитячий будинок?
- Випадок. Просто про нього першим дізнався.
- Отож, ти влаштував фотосесію для цих малят. Як вони тебе сприйняли?
Чудово. Це
схоже чимось на те, коли в школі на урок приходить хтось, і відволікає вас від занять, розповідаючи якусь непотрібну нісенітницю :). Ну і дітям подобається фотографуватись. Тим паче, не думаю, що вони дуже часто це роблять, і не в такому вигляді. Плюс — я їм давав гостинці, від яких вони були в захваті.
Відео з цими дітьми тут —
Фото тут —
До речі, не хочеться це сприймати як фотосесію, скоріше репортаж-розповідь про дітей.
— Чи важко було їх фотографувати? Що було найважче у цій фотосесії? А що найприємніше?
- Спочатку я думав, що буде важко, однак це було абсолютно легко. Найважче було заставити дітей не дивитись в об’єктив, — стереотип дитись в камеру мене вбиває. Приємно було, те, що особливо нічого їм говорити не треба було. Деякі діти вели себе як справжні моделі. Просто емоції – чисті, не награні.
— Ти вже відвіз фотографії? Як діти реагували на знімки? Що казали?
- Відвіз. На жаль, в той день взагалі дітей по коридорам не було. Мабуть спали. Не хотів привертати зайвої уваги. Залишив фотокартки і пішов.
- Чи багато людей приєднались до збору коштів на комп'ютер для цих дітей? Скільки грошей вже вдалось зібрати?
- Це принципово важливе питання! Здавалось би стільки людей відгукнулось, всі підтримують, запевняють коментарями, що приєднаються, принесуть, що зможуть. Деякі кажуть, що всеможливе зроблять лише б цим діткам було краще жити. І що в результаті. Я простояв на холоді
пів години. І лише ОДНА людина прийшла. Звичайно декілька чоловік здало гроші напередодні. Ось так! Всі готові допомогти, коли вони сидять за комп’ютером і п’ють чай з печивом, але довести обіцяне до кінця чомусь не вистачає сил. Навіщо, питається, клястись обіцянками? Щоб самоствердитись і приписати себе до ряду благодійників-гуманістів? Власне я не чекав від наших людей чогось надзвичайного, я практично знав, що ніхто не прийде. Мене лише гріла надія… Тому я не буду казати, що я розчарований, я був до цього готовий.
- Як знайомі реагували на твій заклик про допомогу дітям-сиротам?
- Позитивно, але чомусь ті ж самі знайомі забоялись холоду і не прийшли.
- Чи не звинувачували тебе у самопіарі і як реагуєш на такі закиди?
Власне не звинувачували. Якби звинувачували, то воно нормально.
— Чи є нові плани, ідеї, кому і чим ти хочеш допомогти?
— Після такого результату як ви думаєте?
— Якщо хтось з наших читачів також бажає допомогти цим дітям, як вони можуть це зробити?
— Нехай куплять комп’ютер і завезуть в Оршівський дитячий будинок. Перший поворот направо за рестораном «Затишок».
Якби кожен із заявлених учасників зустрічі приніс хоча б гривню – комп’ютер можна було б уже купити. Та невже ми не можемо цього зробити? Невже, ми й справді можемо лише базікати про бездарність влади і суспільства, в той час, як самі реально допомогти гривнею не хочемо? Ми не здатні на більше ніж просто натиснути кнопку «приєднуюсь» і «прокоментувати»?
Чи, можливо, просто невдало був обраний час для зустрічі? Сподіваюсь, хоча б декілька людей з понад двох тисяч лицемірів доведуть протилежне і все ж прийдуть, щоб зробити щось вагоме у своєму маленькому житті… Хто бажає приєднатись – чекаємо 18 жовтня о 18 годині на Соборній площі біля пам'ятника!
Приєднуйтесь до зустрічі «вконтакті»: !!!
ФОТОГРАФ:
УСІ ФОТО:
Підходьте 18 жовтня о 18 годині на Соборній площі біля пам'ятника! — Збір грошей на комп'ютер для цих дітей Оршівського дитбудинку
Питання, пропозиції: radiolara@mail.ru, ,
ФОТОГРАФ:
УСІ ФОТО:
тей-сиріт, ви також можете принести декілька гривень і передати свої вітання, побажання цим дітям (хто бажає, може пізніше разом з нами поїхати у Оршівський дит.будинок — відвезти комп'ютер!) — 18 жовтня о 18 годині до Соборної площі біля пам'ятника!До речі, якщо в когось є зайві комплектуючі для комп'ютера у нормальному, пристойному стані (клавіатура, колонки, мишка, джойстики) — будемо раді прийняти!)
Нещодавно, молодий буковинський фотограф Devor One влаштував безкоштовну фотосесію для дітей-сиріт Оршівського дитбудинку «Ромашка». Відзнявши незабутні кадри, хлопець помітив, що діти загалом забезпечені їжею та одягом, та у них немає жодного комп'ютера, тому вирішив допомогти малятам — організував серед друзів, знайомих та усіх бажаючих збір коштів на купівлю ПК. Запрошував приєднатись до благородної справи і через соціальну мережу «Вконтакті», в оголошенні він написав:" Такої звичної речі, як інтернет, вони не знають." Я помітила, що цей хлопець справді захотів допомогти. На жаль, щира безкорисливість і благородність — доволі рідкісне для сучасного суспільства явище, тому заслуговує на подвійну увагу. Соромно, та на зустріч о 12 годині 6 жовтня, під час якої і планували зібрати гроші – я не прийшла (робота), як пізніше виявилось, як більшість заявлених «благодійників». З 2366 людей прийшла лише одна особа! Звісно, на комп’ютер не зібрали, а ще продемонстрували реальну байдужість. Попередньо, я домовилась з Devor One про статтю для газети «Репортер.cv.ua», думала вона буде про благодійність серед молоді, вийшло ж швидше навпаки…
- Багато хто каже, що хотів би допомогти дітям-сиротам,
але мало хто робить реальні вчинки… Чи важко було тобі зважитися на такий рішучий і благородний крок, чому?— Зважитись було зовсім легко. Власне це була не зовсім моя ідея, не буду лукавити. Був конкурс на безкоштовну фотосесію для усіх бажаючих, тоді мені запропонували, що краще пофотографувати дійтей-сиріт, замість дівчат і хлопців, які хочуть покрасуватись собою. Я вирішив так і зробити. Нічого надзвичайно важкого не бачу, навпаки, мені цей задум здався цікавішим.
-Чому для допомоги обрав Оршівський дитячий будинок?
- Випадок. Просто про нього першим дізнався.
- Отож, ти влаштував фотосесію для цих малят. Як вони тебе сприйняли?
Чудово. Це
схоже чимось на те, коли в школі на урок приходить хтось, і відволікає вас від занять, розповідаючи якусь непотрібну нісенітницю :). Ну і дітям подобається фотографуватись. Тим паче, не думаю, що вони дуже часто це роблять, і не в такому вигляді. Плюс — я їм давав гостинці, від яких вони були в захваті. Відео з цими дітьми тут —
Фото тут —
До речі, не хочеться це сприймати як фотосесію, скоріше репортаж-розповідь про дітей.
— Чи важко було їх фотографувати? Що було найважче у цій фотосесії? А що найприємніше?
- Спочатку я думав, що буде важко, однак це було абсолютно легко. Найважче було заставити дітей не дивитись в об’єктив, — стереотип дитись в камеру мене вбиває. Приємно було, те, що особливо нічого їм говорити не треба було. Деякі діти вели себе як справжні моделі. Просто емоції – чисті, не награні.
— Ти вже відвіз фотографії? Як діти реагували на знімки? Що казали?
- Відвіз. На жаль, в той день взагалі дітей по коридорам не було. Мабуть спали. Не хотів привертати зайвої уваги. Залишив фотокартки і пішов.
- Чи багато людей приєднались до збору коштів на комп'ютер для цих дітей? Скільки грошей вже вдалось зібрати?
- Це принципово важливе питання! Здавалось би стільки людей відгукнулось, всі підтримують, запевняють коментарями, що приєднаються, принесуть, що зможуть. Деякі кажуть, що всеможливе зроблять лише б цим діткам було краще жити. І що в результаті. Я простояв на холоді
пів години. І лише ОДНА людина прийшла. Звичайно декілька чоловік здало гроші напередодні. Ось так! Всі готові допомогти, коли вони сидять за комп’ютером і п’ють чай з печивом, але довести обіцяне до кінця чомусь не вистачає сил. Навіщо, питається, клястись обіцянками? Щоб самоствердитись і приписати себе до ряду благодійників-гуманістів? Власне я не чекав від наших людей чогось надзвичайного, я практично знав, що ніхто не прийде. Мене лише гріла надія… Тому я не буду казати, що я розчарований, я був до цього готовий. - Як знайомі реагували на твій заклик про допомогу дітям-сиротам?
- Позитивно, але чомусь ті ж самі знайомі забоялись холоду і не прийшли.
- Чи не звинувачували тебе у самопіарі і як реагуєш на такі закиди?
Власне не звинувачували. Якби звинувачували, то воно нормально.
— Чи є нові плани, ідеї, кому і чим ти хочеш допомогти?
— Після такого результату як ви думаєте?
— Якщо хтось з наших читачів також бажає допомогти цим дітям, як вони можуть це зробити?
— Нехай куплять комп’ютер і завезуть в Оршівський дитячий будинок. Перший поворот направо за рестораном «Затишок».
Якби кожен із заявлених учасників зустрічі приніс хоча б гривню – комп’ютер можна було б уже купити. Та невже ми не можемо цього зробити? Невже, ми й справді можемо лише базікати про бездарність влади і суспільства, в той час, як самі реально допомогти гривнею не хочемо? Ми не здатні на більше ніж просто натиснути кнопку «приєднуюсь» і «прокоментувати»?
Чи, можливо, просто невдало був обраний час для зустрічі? Сподіваюсь, хоча б декілька людей з понад двох тисяч лицемірів доведуть протилежне і все ж прийдуть, щоб зробити щось вагоме у своєму маленькому житті… Хто бажає приєднатись – чекаємо 18 жовтня о 18 годині на Соборній площі біля пам'ятника!
Приєднуйтесь до зустрічі «вконтакті»: !!!
ФОТОГРАФ:
УСІ ФОТО:
Підходьте 18 жовтня о 18 годині на Соборній площі біля пам'ятника! — Збір грошей на комп'ютер для цих дітей Оршівського дитбудинку
Питання, пропозиції: radiolara@mail.ru, ,
ФОТОГРАФ:
УСІ ФОТО:
5 коментарів