Три сторінки історії жінки

я самотньо сиджу вдома
моя доля невідома
моя доля три сторінки
самотньої жінки

я закутана у розпач
п'ю холодну каву,
що зі мною буде далі
вже ніхто не знає...

АЛЕ
буде завтра,
та падаю знову
твоєю любов'ю
новою сльозою

І хай було вчора
розірву минуле
шматочки паперу
тебе не врятують

Згорає у серці
остання надія
шматочки любові
на двоє не ділять

Про те, як холодним осіннім вечором молода 30-річна жінка, ковтаючи останні гіркі сльози кави, перечитувала шлюбний контракт, за яким, у разі зради чоловіка — їй відшкодовувалася величезна сума — так звана «неустойка»)
Співпадіння — випадкові, події — не дуже.

3 коментарі

Емма Антонюк
Дуже щиро і мило. Але, певне, ти розумієш, що це… гммм… не поезія, в будь-якому сенсі цього слова))
Лариса Репка
дякую!)) Я не претендую на звання письменника чи поета і ніколи себе так не позиціювала, просто інколи ділюсь тим — що приходить. Якби я вважала це дійсно вартісним — не друкувала б на сайтах, а випускала збірки:). Саме цей твір писався як пісня — з своєю мелодією і т.д., просто і від душі. Мало людей можу назвати, які пишуть справді Поезію. Я закінчила філфак (кафедру журналістики), тому перечитала дуже багато справжньої поезії і прози, і те, що я нині пишу — я не рівняю ні до кого і ні до чого, я просто пишу, тому що не можу не писати :)
Емма Антонюк
Кул! Тоді ріспект)))
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте