«Лишається сподіватись, що і в нас будуть підніматися питання соціальної комунікації до породження конфліктів. », — сподіваємось) Якби ми всі усвідомлювали, що кожен з нас має право на власний «улюблений колір», то може б менше доводили б одне-одному, що «фіолетовий» краще «коричневого» — більшість «дискусій» саме такого рівня. Хтось з мудрих сказав (не згадаю точної цитати, наводжу довільно): «Я можу не погоджуватись з Вашою думкою, але погоджуюсь з Вашим правом мати власну думку»
про ціни на купівлю приміщення я взагалі мовчу, можна ризикнути і взяти в оренду (під офіс, склад, магазин), і в кінці місяця віддати усе, що заробиш (якщо заробиш) орендарю + податки, ринковий збір, пенсійний фонд, комунальні послуги (які для торгових чи офіс.приміщень набагато більші)… і підеш в мінус й без нового кодексу)… У всіх проблема єдина — гроші для старту — і кредитів, настільки я знаю, зараз не дають.
мабуть, не змінюється(( на жаль, на першому етапі все вирішують зв'язки...і зарплата, і посади для «своїх» вищі, але ж потім — комусь треба працювати… мабуть, краще щира повага людей, бо «у людських відносинах все дуже добре видно, хто чого вартий», ніж висока зарплата…
у мене подібна ситуація була в школі — хто в мене списував, оцінки мав виші)) а в кінці ті трієшниці усі раптом ще й медалі поотримували ))) зараз з цього сміюсь, а тоді для мене то була трагедія, адже мені дали срібну (золотих не вистачило!), хоча всі оцінки мала відмінні і гарно вчилась усі роки, а не лише останній)) — тоді важко це переживала. Але, на велике щастя, в університеті — все було, так як має бути, хто добре знав — той і мав добрі оцінки, не було тоді щоправда болонської системи — менша залежність від тестів, більша від власних усних відповідей… Так от, тепер про майбутнє дівчат, які в школі поотримували, в тому числі, «золоті медалі» — вони зараз мало чого досягнули і не відомо чи досягнуть (вискочили ще в студ.роки заміж за дорослих дядечок) і можливо та медаль була їхнім єдиним досягненням в житті, притому ж досягненням фальшивим, тому аналогічно, ті, хто отримає такі «червоні дипломи» — так само не зможуть ними скористатись, на відміну від тих, хто буде використовувати можливості і вчитися по справжньому, отримає знання і мудрість)
Висловіть, будь ласка, Ваш погляд на подальший розвиток суспільного мовлення. Зокрема, з яких джерел воно має фінансуватись — реклама і спонсори чи все ж незалежним рядком держбюджету? Дякую
я мала на увазі не брак ТЕМ, а брак кількості настільки розкутих і вільних у спілкуванні на ці теми учасників таких зустрічей… тобто, спочатку, або раз на місяць люди будуть ходити, а от чи регулярніше і постійно… перетворюючи інтимні теми у публічні і, деякою мірою, буденні… не знаю, у будь-якому випадку, варто спробувати
а ми ще прийдемо)) я теж спочатку трохи шкодувала, а тепер ні — я хоч журналіст — публічна людина, але чогось заходи, де я маю бути учасником, а не просто спостерігачем мене останнім часом не надто приваблюють, мабуть забагато спілкування і людей щодня довкола- хочеться спокою) та й вже звикла підглядати за всім збоку, і ставити запитання комусь, а не самій відповідати на них і, мабуть це не дуже добре?.. ще якось треба буде прийти на мед))
коли читала назву, весь час бачила «СПЕЦпроект»))) у мене, щось не те з психікою))) сама ідея мені подобається, неформат, так би мовити, але чомусь здається вона себе швидко вичерпає, або ж такі зустрічі проводити не частіше ніж раз на місяць…
в мене декілька подруг — справді дуже мудрих і багатообіцяючих, після здобуття вищої освіти і успішного проходження практики (рівень був набагато більший ніж у більшості з курсу) вони з часом роз'їхались по своїм селам — і влаштувались у районні газети, причому інколи навіть не журналістами, а коректорами… Для декого шлях зрозумілий — з'явилась родина — чоловік, діти, а дехто просто не може на зарплату, яку пропонують у місті, знімати тут житло, а тим паче у Києві, і так й тягнуть вже 1-2 рік той мішок і закопують свій талант… у той час, як деякі менш талановиті, інколи без елементарної освіти, вибачте, безграмотні бездарі з завишеною самооцінкою влаштовуються, пробиваються, штовхаючись ліктями і світять своїми «зірками» скрізь, це обурливо і несправедливо… але, як сказала, Алька «Риба гниє з голови»
погоджуюсь, це треба бути дуже сильним… цікаво 11 років в'язниці вплинуть на його погляди і творчість так як і на наших дисидентів? буде писати і протистояли далі? чи, коли вийде — втече за дріт, «де легко бути героєм», наприклад, в Норвегію, і де, може, ще чекатимуть ті півтора мільйона доларів премії...і там й залишиться? Йому фактично вистрелили у спину свої ж, це страшно — ні втекти, ні лишитись, лише спробувати виправити і поплатитись… сміливий…
я не знаю, чому мені снився цей сон, я теж не хочу тікати, я люблю нашу країну, не можна її лишати в важкий момент, а приїжджати лиш, коли все добре — це ж зрада і лицемірство… Я точно не хочу тікати, я народилась в іншій країні і могла б отримати громадянство ЄС, але не хочу, краще у своєму, старенькому домі, з протікаючою кришою))), ніж у пишному, але чужому…
я не знаю, чому мені снився цей сон, я теж не хочу тікати, я люблю нашу країну, не можна її лишати в важкий момент, а приїжджати лиш, коли все добре — це ж зрада і лицемірство… Я точно не хочу тікати, я народилась в іншій країні і могла б отримати громадянство ЄС, але не хочу, краще у своєму, старенькому домі, з протікаючою кришою))), ніж у пишному, але чужому…